Російський Центробанк у матеріалах до рішення щодо ключової ставки фактично визнав, що вибуття (ймовірно, йдеться про пошкодження та руйнування) виробничих потужностей стало одним із ризиків для відновлення економічної активності у другому кварталі. Регулятор прямо не назвав причиною українські удари, але це формулювання з'явилося на тлі серії атак по російських НПЗ, портах і нафтових терміналах. У резюме обговорення ставки Банк Росії зазначив, що в першому кварталі економічна активність сповільнилася сильніше, ніж очікувалося, частково через календарний фактор і погоду.
Водночас для другого кварталу регулятор вказав уже інший ризик: у низці галузей зберігається невизначеність щодо масштабів тимчасового вибуття виробничих потужностей, що може стримати відновлення економіки. Це важлива зміна тону: раніше російські офіційні пояснення слабкої динаміки переважно зводилися до ставок, сезонності, дефіциту кадрів, погоди або зовнішньої кон'юнктури. Тепер у документах регулятора з'являється фактор фізичного вибуття потужностей – саме тоді, коли українські далекобійні удари системно б'ють по енергетичній і логістичній інфраструктурі РФ.
За даними Міноборони України, у квітні Сили оборони уразили щонайменше 14 об'єктів нафтопереробної галузі та паливної логістики Росії – від НПЗ у Поволжі та Приураллі до портових терміналів на Балтиці й Чорному морі. Серед них були НПЗ "Туапсинський", порт "Приморськ", термінал "Усть-Луга Ойл" і нафтовий термінал "Шесхарис" у Новоросійську. Туапсинський НПЗ, за даними українського оборонного відомства, у квітні зазнав трьох ударів – 16, 20 і 28 квітня.
Було пошкоджено установку первинної переробки, знищено 24 резервуари, ще чотири пошкоджено, а після третього удару на підприємстві знову виникла пожежа. Окремо Генштаб ЗСУ повідомляв, що удари по порту та НПЗ у Туапсе у квітні й 1 травня завдали збитків на понад $300 млн. Проблема для Росії полягає не лише у вартості ремонту окремих об'єктів.
Пошкодження НПЗ, резервуарних парків, портів і терміналів порушує весь ланцюг: переробку нафти, накопичення палива, завантаження танкерів, експорт і надходження валюти. Саме нафтогазові доходи залишаються одним із ключових джерел фінансування російського бюджету та війни проти України. Reuters із посиланням на макропрогноз ЦМАКП писав, що високі ціни на нафту вже не гарантують прискорення російської економіки, оскільки видобуток і експорт можуть скорочуватися через атаки дронів по морських портах і НПЗ.
Аналітики центру знизили прогноз зростання ВВП Росії на 2026 рік до 0,5-0,7% з 0,9-1,3%, очікуваних лише місяцем раніше. ЦМАКП також вказав, що проблеми з відвантаженням нафти призводять до заповнення трубопровідної системи "Транснефти" і резервуарних парків, через що видобуток доведеться скорочувати. Це означає, що удари по портах і терміналах можуть бити не тільки по експорту, а й по upstream-сегменту – фактичному видобутку сировини.
Для України це має прямий стратегічний сенс. Кампанія deep strike перетворюється з військової тактики на економічний інструмент тиску: вона не лише ускладнює забезпечення російської армії пальним, а й обмежує здатність Росії монетизувати високі світові ціни на нафту. Чим довше простоюють НПЗ, порти й термінали, тим сильнішим стає накопичувальний ефект для промисловості, експорту та бюджету РФ.
Водночас коректно говорити не про пряме визнання ЦБ українських ударів, а про непряме визнання макроекономічного ефекту від вибуття потужностей. У поєднанні з оцінками ЦМАКП і повідомленнями про пошкодження нафтової інфраструктури це показує: російська економіка вже відчуває наслідки не лише санкцій і високих ставок, а й фізичного руйнування ключових виробничих і логістичних вузлів. За матеріалами: Банк Росії, Міноборони України, Генштаб ЗСУ, Reuters
