Окремі країни Європи можуть виробляти більше електроенергії з відновлюваних джерел, ніж споживають усередині країни. Для України це важливо як модель енергетичної стійкості після російських атак по інфраструктурі. Дві європейські країни можуть уже найближчим часом вийти на рівень, коли виробництво електроенергії з відновлюваних джерел перевищить 100% внутрішнього споживання.
Про це пише Handelsblatt із посиланням на дослідження щодо розвитку зеленої генерації в Європі. Йдеться не про те, що країна щосекунди живе лише на сонці, вітрі чи воді. Показник понад 100% зазвичай означає річний баланс: за підсумками року електростанції з відновлюваних джерел можуть виробити більше електроенергії, ніж споживають домогосподарства, бізнес і держава.
Надлишок тоді експортується, накопичується або використовується для нових секторів – зокрема виробництва водню, зарядки електротранспорту чи промислових потреб. Європейська статистика показує, що різниця між країнами дуже велика. У частини держав високий результат забезпечує гідроенергетика, в інших – швидке зростання сонячних і вітрових станцій.
Наприклад, у Данії частка сонячної та вітрової електроенергії вже перевищує 76% внутрішнього споживання, тоді як у Німеччині відновлювані джерела поки покривають трохи більш як половину споживання. Головна відмінність лідерів від великих промислових економік – поєднання природних умов, меншого попиту, швидших дозволів, розвинених мереж і можливості експортувати надлишок. Для країн із потужною промисловістю шлях складніший: їм потрібно не лише будувати більше станцій, а й модернізувати мережі, додавати накопичувачі, керувати піковим попитом і не втратити стабільність системи.
Для України цей досвід має практичне значення через війну. Російські атаки по енергетиці показали, що централізована генерація й великі об'єкти залишаються вразливими. Більша частка розподіленої сонячної, вітрової, біоенергетичної генерації та накопичувачів може зменшити ризик масштабних відключень і дати громадам більше автономності.
Водночас перехід до високої частки ВДЕ не є безкоштовним або автоматичним. Потрібні інвестиції в мережі, балансування, батареї, маневрові потужності, цифрове управління попитом і правила для підключення нових станцій. Без цього надлишок зеленої електроенергії може перетворюватися не на дешевий ресурс, а на проблему для енергосистеми.
Для бізнесу це також питання конкурентоспроможності. У ЄС доступ до дешевої зеленої електроенергії дедалі частіше впливає на собівартість продукції, інвестиційні рішення та відповідність кліматичним вимогам. Українська промисловість після війни також буде змушена враховувати цей фактор, особливо у торгівлі з європейським ринком.
За матеріалами: Handelsblatt, Schweizerische Energie-Stiftung, Eurostat, Energy-Charts
