Париж і Берлін намагаються прискорити інтеграцію країн-кандидатів до Євросоюзу через проміжні формати ще до повного членства. Для України це може означати швидший доступ до частини ринку, програм і правил ЄС, але без політичних прав повноправного члена. Франція та Німеччина пропонують для країн Західних Балкан систему поступової передвступної інтеграції до Євросоюзу, пише Le Monde.
Ідея полягає в тому, щоб кандидати не чекали роками лише фінального рішення про членство, а поступово отримували частину практичних переваг ЄС у міру виконання реформ. Тема стала однією з центральних перед самітом ЄС і Західних Балкан у чорногорському Тиваті. У ньому беруть участь понад 30 європейських лідерів, зокрема президент Франції Емманюель Макрон, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц і президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
Найближчим кандидатом на вступ серед балканських країн вважають Чорногорію. Її президент Яков Мілатович заявляє, що вірить у членство країни в ЄС у 2028 році. Водночас у Брюсселі та європейських столицях обережніші: там наголошують, що розширення залежить не від політичного календаря, а від виконання реформ.
Для України ця дискусія важлива не лише як балканський прецедент. Після початку повномасштабної війни ЄС знову зробив розширення стратегічним питанням, а Україна, Молдова і країни Західних Балкан опинилися в одному політичному процесі. Якщо Євросоюз створить проміжний формат інтеграції для кандидатів, Україна може претендувати на подібні інструменти.
За даними The Guardian, окремо Німеччина просуває для України ідею асоційованого членства. Такий формат міг би дати Києву представництво в інституціях ЄС, але без права голосу. У Берліні його розглядають як крок до повного вступу, а не як заміну членству.
Ризик для України в тому, що частина європейських дипломатів сприймає проміжні формати інакше – як можливість відкласти повний вступ на невизначений час. Саме тому для Києва ключовим буде юридичне формулювання: чи стане проміжна модель сходинкою до членства, чи фактично перетвориться на політичну "залу очікування". Практичні вигоди можуть бути відчутними для бізнесу швидше, ніж саме членство.
Йдеться про глибше підключення до єдиного ринку, спрощення платежів, доступ до окремих програм ЄС, цифрових і транспортних рішень, а також поступове наближення українських стандартів до європейських. Частина такого зближення вже відбувається. Україна має угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС, бере участь в окремих європейських програмах, а з 2026 року приєдналася до роумінгової зони Євросоюзу.
Єврокомісія також заявляла, що всі шість переговорних кластерів для України готові до відкриття після завершення скринінгу законодавства. Для української економіки це має пряме значення. ЄС залишається головним торговельним партнером України, а доступ до частини внутрішнього ринку ще до повного членства може зменшити бар'єри для експортерів, малого бізнесу, транспортних компаній і виробників, які працюють за європейськими стандартами.
Водночас повне членство залишається політично складним питанням для самого ЄС. У Франції та Німеччині є побоювання щодо економічних і соціальних наслідків нового розширення, а для України додатковим фактором є війна, потреба у гарантіях безпеки та масштаб майбутнього відновлення. Тому нинішня ініціатива Франції та Німеччини важлива не як готове рішення, а як сигнал: ЄС шукає спосіб дати кандидатам більше практичних переваг до моменту формального вступу.
Для України це може стати шансом швидше інтегруватися в європейський ринок, але лише за умови, що проміжний формат не замінить головну мету – повноправне членство в Євросоюзі. За матеріалами: Le Monde, The Guardian, Європейська комісія
