Лідери ЄС поки відклали пряму торгову конфронтацію з Пекіном, але доручили Єврокомісії підготувати нові інструменти захисту ринку. Першими під ризиком можуть опинитися імпорт із Китаю, стратегічні сировинні ланцюги, електромобілі, промислові компоненти та компанії, які критично залежать від китайських постачальників. Європейський Союз посилює торгову політику щодо Китаю через дешевий імпорт, промислову надлишкову потужність і зростання дефіциту в торгівлі з Пекіном.
На саміті в Брюсселі лідери 27 країн ЄС не пішли на негайну конфронтацію, але погодили, що Єврокомісія має розробити додаткові інструменти торгового захисту та промислової політики. За даними Financial Times, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн під час вечері з лідерами ЄС представила різку картину: європейський експорт до Китаю скорочується, китайський імпорт зростає, а дефіцит торгівлі товарами сягнув приблизно €1 млрд на день. Формально ЄС обрав дві лінії одночасно: діалог із ключовими економічними партнерами та підготовку жорсткіших інструментів для захисту власного ринку.
За словами європейського посадовця, Брюссель хоче зберегти єдність усередині блоку, але водночас очікує, що діалог із Китаєм має дати конкретний результат. Нові інструменти можуть зачепити передусім сектори, де ЄС вбачає ризик китайських субсидій, надлишкового виробництва або залежності від критичної сировини. Йдеться про електромобілі, промислові компоненти, обладнання для відновлюваної енергетики, матеріали для автомобілів і вітрових турбін, а також інші товари, де китайські виробники здатні швидко витісняти європейських конкурентів ціною.
Серед можливих заходів, які обговорювалися цього тижня, – підвищення тарифів, квоти, ширше застосування захисних механізмів для цілих секторів і вимоги до компаній шукати альтернативні джерела критично важливих компонентів. South China Morning Post пише, що Єврокомісія також може активніше використовувати вже наявні інструменти, зокрема секторальні захисні заходи. Окремий блок ризику – критична сировина.
Німеччина, Франція, Італія, Польща та Нідерланди виступали за нові інструменти після того, як Китай обмежував експорт окремих рідкісноземельних елементів. Такі матеріали потрібні для виробництва автомобілів, електроніки, вітрових турбін і технологій енергопереходу. У ЄС немає повної єдності щодо темпу відповіді.
Частина країн хоче діяти жорсткіше, бо дешевий імпорт уже тисне на європейську промисловість і робочі місця. Інші, зокрема Іспанія, остерігаються торгової війни та можливих ударів у відповідь з боку Пекіна. Після тарифів ЄС на китайські електромобілі Китай уже запроваджував заходи проти європейських харчових і винних товарів.
El País зазначає, що торговий дефіцит ЄС із Китаєм у 2025 році перевищив €360 млрд, що на 146% більше, ніж десять років тому. Видання також підкреслює, що для Брюсселя це вже не лише економічна, а й стратегічна проблема: до торгових дисбалансів додаються залежність від китайських поставок, контроль Пекіна над критичною сировиною та його підтримка Росії у війні проти України. Офіційна стратегія ЄС поки не передбачає повного розриву з Китаєм.
Брюссель говорить про de-risking – зменшення ризиків і залежностей без розриву економічних зв'язків. Але всередині європейських інституцій посилюється відчуття, що нинішній підхід рухається надто повільно. Для України ця тема важлива через майбутню інтеграцію в ринок ЄС.
Якщо Брюссель посилить правила щодо китайських товарів і критичних ланцюгів постачання, це може змінити конкуренцію на європейському ринку, ціни на промислові компоненти та вимоги до постачальників. Для українського бізнесу це водночас ризик дорожчих імпортних комплектуючих і можливість зайняти частину ніш, де ЄС шукатиме альтернативу Китаю. За матеріалами: Financial Times, El País, South China Morning Post
