Міністерство оборони Німеччини планує витратити майже €3,4 млрд на американські крилаті ракети Tomahawk і наземні пускові установки Typhon. Закупівля має дати Бундесверу власні засоби для далекобійних ударів і посилити можливості стримування Росії. Про це повідомляє Politico, яке ознайомилося з внутрішнім документом німецького уряду.
Сума €3,4 млрд є поточною оцінкою Міністерства оборони щодо загальної потреби у фінансуванні закупівлі. Її планують врахувати під час формування бюджету Німеччини на 2027 рік, однак до остаточного затвердження програми розмір витрат ще може змінитися. Наразі Бундесвер не має власної наземної системи, здатної завдавати ударів на великій відстані.
Typhon дозволяє запускати Tomahawk із мобільних наземних установок, що має закрити цю прогалину та забезпечити Німеччині власний далекобійний потенціал. Спочатку Берлін розраховував на американські сили. У 2024 році адміністрація Джо Байдена домовилася з тодішнім канцлером Олафом Шольцом про розгортання у Німеччині американських далекобійних систем, включно з Tomahawk.
Після повернення Дональда Трампа до Білого дому цей план було скасовано, після чого Німеччина прискорила роботу над закупівлею власних систем. Берлін ще у 2025 році офіційно звернувся до Вашингтона щодо придбання Typhon і Tomahawk. У липні цього року на саміті НАТО в Анкарі Трамп і канцлер Фрідріх Мерц досягли принципової домовленості, а згодом німецький уряд повідомив, що США погодилися дозволити продаж.
Остаточні параметри угоди ще узгоджуються. Переговори виходять за межі безпосередньої закупівлі ракет. За даними Politico, Вашингтон запропонував перспективу промислової співпраці, а представники двох країн обговорюють можливість залучення німецьких компаній до ланцюга постачання Tomahawk.
Водночас сторони поки не домовилися про модель виробництва та розподіл робіт. США мають намір зберегти контроль над чутливими технологіями та інтелектуальною власністю, пов'язаними з ракетами. Для Берліна це частина ширшої стратегії: Німеччина намагається не просто купувати американське озброєння, а домагатися участі європейських підприємств у його виробництві, обслуговуванні та ланцюгах поставок.
Ця тема стала особливо актуальною після війни США проти Ірану, яка посилила навантаження на американські запаси високоточної зброї.
