На тлі війни на Близькому Сході та тривалої агресії Росії проти України все більше уваги в НАТО приділяють іншій лінії напруженості — підводному протистоянню в Північній Атлантиці, де Москва посилює флот новими атомними субмаринами та розширює ризики для критичної інфраструктури Заходу. Як зазначає Bloomberg, у холодних водах Північної Атлантики розгортається нове протистояння між Росією та НАТО, яке все більше нагадує епоху холодної війни, але вже з використанням сучасніших і складніших технологій. Якщо російські сухопутні війська та авіація давно перебувають у центрі уваги через війну проти України, то морська складова російської сили залишається менш помітною, хоча Кремль останніми роками активно інвестував у відновлення флоту.
Йдеться передусім про нові підводні човни, включаючи сучасні атомні субмарини, які надійшли на озброєння протягом останнього десятиліття. За оцінками західних військових, ці човни добре озброєні, мають високу непомітність і залишаються важкою ціллю для відстеження. Саме вони розглядаються як один із найнебезпечніших елементів російської військової могутності на морі.
Ключову роль у цій архітектурі відіграє Північний флот Росії, що базується в районі Мурманська. Він залишається основою російської ядерної морської компоненти та одним із найважливіших інструментів стратегічного стримування. Субмарини, що виходять з Кольського півострова в Північну Атлантику або діють під арктичними льодами, стають головним виявом російської морської сили.
На цьому тлі країни переднього краю НАТО — передусім Норвегія, Великобританія та США — посилюють протичовнову активність. Недавній приклад, наведений у матеріалі, пов'язаний із заявою Лондона про зрив прихованої російської операції проти підводної інфраструктури в районі британських вод. За даними британської сторони, все почалося з виявлення російського ударного підводного човна, що увійшов у міжнародні води Крайньої Півночі.
Особливу тривогу на Заході викликає те, що посилення російської підводної компоненти відбувається в момент, коли США, незважаючи на збереження чисельної переваги, стикаються з проблемами у будівництві нових субмарин через нестачу робочої сили. Це означає, що в НАТО залишається перевага, але вікно для безумовного домінування вже не виглядає таким широким, як раніше. Для України ця тема важлива не лише в загальному контексті європейської безпеки.
Чим більше ресурсів і уваги НАТО змушене направляти на стримування Росії в Атлантиці та Арктиці, тим очевидніше, що війна Кремля проти України вже давно вийшла за межі одного фронту і стала частиною ширшого конфлікту за безпеку всієї євроатлантичної зони. Джерело: Bloomberg
