Вартість морського транспортування російської нафти марки Urals до Індії на початку жовтня 2026 року досягла історичного максимуму. Через підвищені ризики в Чорному морі та дефіцит вільних танкерів витрати на доставку нафти суттєво зросли, обмежуючи можливості Росії отримувати додаткові доходи від високих світових цін. Про це 13 жовтня повідомляє Reuters з посиланням на джерела серед нафтотрейдерів та учасників ринку морських перевезень.
За даними співрозмовників агентства, вартість перевезення російської нафти до азійських країн зараз становить близько 30 доларів за барель і більше. Особливо помітно подорожчало транспортування сировини з чорноморських та балтійських портів Росії до Індії. Так, доставка партії Urals з Чорного моря до Індії на танкерах класу Suezmax вантажопідйомністю близько 140 тисяч тонн тепер обходиться в 27–30 млн доларів за один рейс в один бік.
Ще у вересні аналогічне перевезення коштувало близько 19 млн доларів. Таким чином, за кілька тижнів витрати збільшилися на 8–11 млн доларів, або приблизно на 42–58%. Подорожчала і доставка нафти з балтійських портів Росії.
За інформацією учасників ринку, перевезення партії обсягом близько 100 тисяч тонн на танкерах класу Aframax до західної Індії тепер коштує в середньому 21–23 млн доларів. У вересні вартість таких рейсів перебувала в діапазоні 13–16 млн доларів. При цьому окремі судновласники вже запитують майже 25 млн доларів за перевезення однієї партії.
Рекордні показники спостерігаються не лише на маршрутах до Індії. Згідно з даними суднового брокера Riverlake, у жовтні ставки перевезення нафти з Чорного моря до Середземномор'я за міжнародною шкалою Worldscale піднялися до 1002,5 пункту проти приблизно 500 пунктів у другій половині вересня. Цей показник майже вдвічі перевищує попередній історичний максимум.
Ставки перевезень у межах Середземного моря також оновили рекорди, перевищивши 900 пунктів Worldscale. Основними причинами подорожчання стали посилення загроз безпеці судноплавства та загальне зростання попиту на танкерні перевезення. Через воєнні ризики в Чорному морі частина судновласників уникає заходів у російські порти.
Це скорочує кількість доступних танкерів і дозволяє перевізникам вимагати вищу плату за рейси. Додатковий тиск створює напружена ситуація на Близькому Сході. Ризики для судноплавства в Ормузькій протоці сприяють зростанню вартості перевезень і перерозподілу танкерного флоту між регіонами.
Ще у вересні Служба зовнішньої розвідки України повідомляла, що деякі перевізники переорієнтовують судна на близькосхідні маршрути, де можуть отримувати вищі ставки фрахту. Одночасно збільшувалися витрати на страхування рейсів через Чорне море. Для російських нафтових експортерів рекордне подорожчання логістики означає скорочення потенційного прибутку від продажу сировини.
Навіть на тлі високих світових цін на нафту значна частина виручки може витрачатися на оплату транспортування та страхування. Росія змушена відправляти основну частину нафти із західних портів на азійські ринки, передусім до Індії та Китаю. Такі маршрути значно довші та дорожчі за постачання до європейських країн, які раніше були основними покупцями російської сировини.
Високі транспортні витрати також посилюють переговорні позиції азійських покупців, які можуть вимагати додаткових цінових поступок від постачальників. При цьому фактичний вплив рекордних ставок фрахту на експортні доходи Росії залежить від умов конкретних контрактів і розподілу транспортних витрат між продавцями та покупцями. За матеріалами: Reuters, Служба зовнішньої розвідки України.
