Європейські оператори електромереж переходять від мирної логіки обслуговування інфраструктури до воєнної логіки захисту. Для України це не абстрактна європейська дискусія, а питання імпорту електроенергії, стійкості сусідніх енергосистем і майбутньої інтеграції українського ринку з ЄС. Європейські енергомережі почали активніше захищати від фізичного саботажу, кібератак і гібридних операцій після серії ударів по критичній інфраструктурі та досвіду війни Росії проти України.
Bloomberg описує, як у Польщі оператори використовують вертольоти з камерами й сенсорами для моніторингу високовольтних ліній, зокрема маршрутів біля електростанції Козеніце та Варшави. Таке обладнання може фіксувати ознаки втручання – від пошкодження ґрунту до появи транспорту під лініями електропередачі. Фактично Європа переймає частину логіки, яку Україна вимушено відпрацювала під час повномасштабної війни: енергетика більше не є лише комунальною або ринковою інфраструктурою, а стала елементом національної безпеки.
Росія системно б'є по українських електростанціях, підстанціях і лініях передачі, щоб створювати дефіцит електроенергії, аварійні відключення та тиск на цивільне населення. За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства, у 2022-2023 роках близько половини українських генеруючих потужностей були окуповані, зруйновані або пошкоджені, а приблизно половина великих мережевих підстанцій зазнала пошкоджень від ракет і дронів. Після хвилі атак у березні-травні 2024 року Україна втратила ще 9 ГВт потужностей, переважно теплової та гідрогенерації.
У 2026 році загроза не зникла. Після масованої атаки 7 лютого українські урядовці повідомляли про удари по високовольтних підстанціях і лініях 750 кВ та 330 кВ, які є основою енергосистеми. DTEK тоді назвала атаку 220-м ударом Росії по тепловій генерації компанії від початку повномасштабного вторгнення.
Для Європи український досвід став попередженням: вразливими є не лише електростанції, а й підстанції, трансформатори, кабелі, морські інтерконектори, диспетчерські системи та цифрове обладнання. Єврокомісія прямо вказує, що енергомережі та електростанції критично важливі для економіки й суспільства, а ризики для них зростають через кібератаки, екстремальну погоду, геополітичну напругу та гібридні загрози. Європейська електроенергетична галузь уже попереджає, що захист енергетики треба розглядати так само серйозно, як оборону.
За даними Eurelectric, які наводить Euronews, у 2024 році щонайменше 11 атак пошкодили критичну інфраструктуру, а з 2022 року 23 кібератаки були спрямовані проти енергетичного сектору Європи. Для України європейська стійкість має пряме практичне значення. Українська енергосистема працює синхронно з європейською мережею ENTSO-E, а імпорт електроенергії з ЄС уже допомагав покривати дефіцит після російських ударів.
Єврокомісія зазначала, що синхронізація дала Україні можливість підтримувати стабільність системи, торгувати електроенергією з ЄС в обох напрямках і отримувати підтримку після атак по інфраструктурі. Це означає, що атаки або саботаж проти мереж у Польщі, Румунії, Словаччині чи країнах Балтії можуть мати не лише локальний ефект. Вони впливають на безпеку регіональної енергосистеми, маршрути аварійної допомоги, перетоки електроенергії та здатність України балансувати систему під час пікових навантажень або нових російських ударів.
Україна, зі свого боку, вже переходить до рішень, які для Європи лише стають нормою: укріплення трансформаторів, бетонний захист, розосередження генерації, батареї, резервні джерела живлення та перенесення частини підстанцій під землю. Kyiv Independent писав, що Ukrenergo вже захистила одну підстанцію в підземному бетонному бункері й будує другу, хоча повне масштабування такого підходу потребує років і великих інвестицій. Для українського бізнесу висновок простий: енергоризик надовго залишиться частиною операційного планування.
Навіть якщо компанія працює в ЄС або має там склади, виробництво чи співробітників, вона залежить від стійкості локальних мереж, резервного живлення, кіберзахисту постачальників і готовності до перебоїв. Для українців у Європі це також практична тема: атаки на мережі можуть означати дорожчу електроенергію, ризики локальних відключень і нові витрати на резервні рішення для житла чи малого бізнесу. Головний урок для ЄС полягає в тому, що дешевої "мирної" енергосистеми вже недостатньо.
Потрібні дублювання маршрутів, запаси обладнання, захист підстанцій, швидкі ремонтні команди, кіберстійкість і децентралізована генерація. Для України це шанс не лише отримувати допомогу від Європи, а й експортувати власний воєнний досвід захисту енергетики – від фізичної охорони об'єктів до побудови більш розподіленої й важчої для знищення системи. За матеріалами: Bloomberg, IEA, European Commission, Euronews, Kyiv Independent
